ОСНОВНІ НАПРЯМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Анотація

Метою представленого дослідження є систематизація основних напрямів кримінально-правової протидії корупційним правопорушенням у сфері охорони здоров’я в розрізі законодавств різних країн-учасниць ЄС. У ході дослідження проведено аналіз напрямів і моделей нормативно-правового забезпечення кримінально-правової протидії корупційним правопорушенням у сфері охорони здоров’я в країнах-членах ЄС. Було виявлено, що на нинішньому етапі в ЄС використовують дві моделі законодавчого забезпечення кримінально-правової протидії корупційним правопорушенням у сфері охорони здоров’я, зокрема: модель примусу та ліберально-примусова модель. Установлено, що модель примусу заснована на застосуванні норм і положень законодавства, якими передбачено кримінальну відповідальність правопорушників і застосування інструментів системи організаційних заходів із протидії вчиненню правопорушень у секторі охорони здоров’я. Розглянуті в дослідженні країни-учасниці ЄС реалізують указану модель, і окремі реформи, що відбувались у їхній системі законодавства, які націлені на посилення каральних заходів стосовно проявів корупції в указаному секторі. Визначено, що встановлення моделі примусу в країнах-членах ЄС більше формувалось на підставі загальних суспільних установок стосовно неприпустимості корупції та положень національного й наднаціонального (регіонального) законодавства ЄС про протидію корупції, аніж на ліберальнішому міжнародному законодавстві. Указані особливості законотворчості характерні для сучасних законодавчих моделей регулювання протидії корупційних правопорушень у країнах-членах ЄС. Також було доведено, що другою моделлю законодавчого забезпечення кримінально-правової протидії корупційним правопорушенням у сфері охорони здоров’я є ліберально-примусова. Виявлено, що вказана модель визначена положеннями міжнародного законодавства в секторі охорони здоров’я, зокрема MEDICRIME Convention. Орієнтир на цю модель ураховує й криміналізацію корупції, і потребу покращення обізнаності медичних працівників стосовно недопущення дій, які можуть бути кваліфіковані на правовому рівні як корупція; також вона стосується інформаційних кампаній, пов’язаних із превентивним захистом громадян щодо недопущення загроз, які можуть виникнути через ризики корупції в секторі охорони здоров’я. У роботі підсумовано стосовно потреби розвитку превентивних та освітніх заходів, які визначають потребу орієнтира на недопущення корупції в секторі.