СПЕЦИФІКА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ У ПОВНИХ ТА НЕПОВНИХ СІМ’ЯХ

Анотація

У статті описано специфіку процесу соціалізації дітей у повних і неповних сім'ях. Дослідження обґрунтоване використанням різних методик, включаючи анкетування батьків і психологічні тести. Основним призначенням було визначення рівня тривожності дітей та їхніх індивідуальних особливостей, що впливають на процес соціалізації.
Анкетування показало, що діти з неповних сімей мають високий рівень тривожності, на відміну від дітей із повних сімей. Під час дослідження особистісних рис дітей за опитувальником Р. Кеттела було виявлено, що більша частина дітей, які проживають у неповній родині та з різних на те причин виховуються одним із батьків, мають значні відмінності у виявленні власних рис, і на це може впливати той факт, що ці діти мають неповну картину сприйняття звичного сімейного оточення на відміну від дітей із повних родин. Тому такі риси як емоційна стійкість, нормативність поведінки та самоконтроль не властиві цій категорії дітей.
Проєктивна методика «Моя сім’я» дала змогу оцінити особливості стосунків між дітьми та іншими членами повних і неповних сімей. Aналіз результатів дослідження показав, що в малюнках дітей, які пережили розлучення батьків, частіше трапляються проблемні діти з порушеннями поведінки, ніж діти, яких виховують у гармонійній міжособистісній взаємодії батьків одне з одним.
Опитувальник «Аналіз сімейних взаємин» (Ейдеміллер, Юстицкіс) дав змогу діагностувати дисфункції в системі взаємного впливу членів сім’ї одне на одного та пошук помилок у вибраному батьками стилі виховання. Аналіз відповідей опитаних за цією методикою та їх зіставлення з описом типів виховання дають змогу твердити, що в повних родинах переважають «домінуюча гіперпротекція», «потураюча гіперпротекція» й «емоційне відчуження». Найпоширенішим серед батьків, які з тих чи інших причин виховують своїх дітей нарізно або ж самостійно через неповний склад сім’ї, є «потураючий» стиль виховання.