ЗНАЧЕННЯ ПРИМУСУ В РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕКОНАННЯ

Анотація

У статті проаналізовано державне управління як складний процес, ефективність якого має забезпечуватися комплексом заходів, що спрямовані на виконання державою своїх функцій. Відзначено, що держава є організатором суспільного життя, а свій організуючий вплив вона здійснює через виконання владних повноважень. Тобто держава шляхом прийняття законів установлює норми поведінки в різних царинах життєдіяльності суспільства, а людина, підпорядковуючись їм, отримує можливості для розвитку. Однак не всі громадяни та особи, які перебувають на території певної держави, підкоряються законним державним вимогам, усвідомлюючи необхідність дотримання встановлених правил та моделей поведінки для досягнення загального блага. Обґрунтовано, що правовий нігілізм, неправомірна та девіантна поведінка, що супроводжується вчиненням великої кількості правопорушень і злочинів, негативно впливають на можливості держави виконувати покладені на неї функції, ефективно здійснювати державне управління. Саме тому сьогодні вкрай актуально не тільки віднайти способи й методи, які підвищать ефективність державного управління, а й з’ясувати їхні філософсько-правові засади. Це дасть змогу окреслити світоглядні основи самого методу чи способу, а також допоможе знизити рівень негативного його сприйняття суспільством загалом та окремими людьми чи суспільними групами зокрема. У цьому контексті доведено, що одним із таких методів є державний примус як діяльність уповноважених законом державних органів і посадових осіб, яка здійснюється шляхом впливу на фізичний, психічний, організаційний чи майновий стан суб’єктів права, має на меті загальнообов’язкове свідоме виконання вимог закону, відновлення порушених прав, а також превентивну діяльність правоохоронних органів. На основі проведеного аналізу систематизовані дані дослідження, відповідно до якого мета застосування державного примусу полягає у відновленні порушених прав. Тобто коли одна людина порушує права й свободи іншої людини чи групи людей, держава зобов’язана відреагувати на такі дії. Реакція держави має полягати в якнайшвидшому відновленні порушених прав і свобод та застосуванні відповідних заходів примусу до правопорушника.