ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ ‒ АКСІОЛОГІЯ ПРАВОВІДНОСИН І ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ КОМПАРАТИВІСТСЬКИЙ ПІДХІД

Анотація

Мета роботи полягає в дослідженні сучасного компаративістського підходу до визначення впливу рівня правового захисту суспільної моралі на аксіологічну складову правовідносин і правоохоронної діяльності в Україні в межах теоретико-правового дискурсу. Унаслідок проведеного аналізу необхідно ствердити, що аксіологія правовідносин у суспільстві в загальній системі координат і взаємодії з іншими видами суспільних відносин перманентно пронизується категоріями суспільної моралі. Щобільше, мораль є системою засад і веретеном соціальних принципів, яке пронизує всі без винятку види суспільних відносин; є відправною точкою для їх загальнолюдської та філософської кваліфікації, маркером відповідності потребам сучасності. У статті встановлено, що правоохоронна діяльність є особливим видом суспільних відносин, позаяк з одного боку тісно взаємодіє із суспільством, найширшим колом суб’єктів права, практично без виключення, з іншого ж – є вузькопрофільною, спеціалізованою діяльністю уповноважених на те осіб. Відтак констатовано, що правоохоронна сфера є водночас так званим емітентом, творчим розробником принципів моралі, як правило вузькогалузевих, які, разом із тим, тісно переплітаються та взаємодіють із загальносуспільними принципами, взаємодоповнюючи одні одних, проникаючи в інші сфери галузевих суспільних відносин, доповнюючи їх, змінюючись, перетворюючи правову дійсність тощо. Установлено, що рівень суспільної моралі правоохоронців безпосередньо впливає на стан дотримання норм моралі громадянським суспільством, і навпаки: рівень моралі суспільства проводить демаркаційну лінію для системи допустимих світоглядних і поведінкових засад правоохоронних органів. Щобільше, цілком очевидним видається той факт, що одним із найефективнішим засобів ацептації правоохоронними органами цінностей, принципів, ідей та норм суспільної моралі є максимальна інтеграція правоохоронних органів у площину соціального, людського; максимально можливе їх занурення в нагальні потреби соціуму, його запити; дух права, до якого прагне суспільство. Разом із тим, так зване «олюднення» правоохоронних органів є з одного боку вимогою суспільства до правоохоронної системи і водночас запорукою захисту суспільної моралі, адже лише олюднені, гуманізовані правоохоронні органи здатні забезпечити й гарантувати зазначений процес.