УРАХУВАННЯ РИЗИКУ КОНЦЕНТРАЦІЇ У РАМКАХ КОНЦЕПЦІЇ ВНУТРІШНЬОЇ ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ДОСТАТНОСТІ КАПІТАЛУ БАНКУ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

Метою статті є розвиток методологічних і прикладних аспектів урахування ризику концентрації діяльності банків у рамках концепції внутрішньої процедури оцінки достатності капіталу банку. Узагальнено відмінності оцінки достатності капіталу банку в розрізі концепцій регулятивного та економічного капіталів. У рамках розвитку методологічних засад оцінки економічного капіталу під неочікувані ризики конкретизовано таке: 1) перелік факторів, які треба брати до уваги при визначенні дефолту за певним борговим інструментом; 2) прикладні особливості урахування ефекту концентрації відповідних різновидів боргових інструментів для забезпечення ефективної алокації капіталу. Запропоновано технологію врахування ризику концентрації та оцінки його впливу на планування прибутку банку, у тому числі шляхом застосування інструменту RAROC. Останнє дозволяє розрахувати таку норму прибутку на капітал, яка відображатиме ризик-апетит банку і в подальшому визначати пріоритети в розвитку певних бізнес-ліній для забезпечення взаємовідповідності показників прибутковості, обсягу і спектра ризиків та розміру капіталу на покриття ймовірних втрат за ним. Загалом, найбільш ефективними моделями оцінки кредитних ризиків є ті, що базуються на теорії дефолтів, дієвість яких суттєво залежить від якості статистичних даних за дефолтами різних типів боржників за різними борговими інструментами. Оцінка параметрів кредитного ризику (PD і LGD) повинна базуватися на історичному досвіді та емпіричних дослідженнях і не повинна базуватися переважно на професійному судженні.