ІНСТИТУЦІЙНА ПІДТРИМКА УКРАЇНСЬКИХ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВИМУШЕНОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА ВІЙНИ: ЕКОНОМІЧНІ ВИСНОВКИ МІЖКРАЇНОВОГО SWOT–TOWS–АНАЛІЗУ

Анотація

Повномасштабне вторгнення росії в Україну сформувало тривалі виклики для закладів вищої освіти, які забезпечують підтримку українських студентів і в країнах перебування, і безпосередньо в Україні. Університети запровадили менторство, мовну підтримку, психологічне консультування, гнучкі академічні механізми, цифрові сервіси, peer-ініціативи та заходи сприяння професійному переходові, однак наявність окремих інструментів не означає формування цілісної інституційної системи. Метою дослідження є визначення внутрішніх і зовнішніх чинників університетської підтримки українських студентів і їх трансформація в стратегічну рамку координованих і сталих інституційних дій з урахуванням наслідків для безперервності освіти, використання людського капіталу, переходу до ринку праці та ефективності використання інституційних ресурсів. Дослідження ґрунтується на якісному порівняльному дизайні та матеріалах семи фокус-груп, проведених у січні–квітні 2026 року в п’яти інституційних контекстах Італії, Хорватії, Румунії, Туреччини та України. Результати засвідчили, що університети вже мають значний реляційний, організаційний і цифровий потенціал, однак його ефективність обмежується фрагментацією відповідальності, залежністю від індивідуальної ініціативи, нерівномірною багатомовною доступністю, недостатньою диференціацією мовної підтримки, розривом між формальною наявністю й практичною доступністю сервісів, слабкою інтеграцією кар’єрної підтримки та недостатньо розвиненими механізмами моніторингу й забезпечення сталості. TOWS-аналіз сформував дванадцять базових стратегічних реакцій. Виявлені результати мають також виразний економічний вимір. Фінансовий тиск, високі витрати на проживання, мовні вимоги ринку праці, недостатня інтеграція кар’єрної та стажувальної підтримки, навантаження персоналу й залежність окремих практик від тимчасового проєктного фінансування впливають і на безперервність освітніх інвестицій, і на здатність студентів трансформувати набуті кваліфікації в життєздатні професійні траєкторії. З позицій економіки освіти запропоновану архітектуру підтримки можна розглядати як механізм збереження та ефективного використання людського капіталу, поліпшення переходу від освіти до зайнятості й зниження непродуктивних інституційних витрат координації. Обґрунтовано необхідність переходу від фрагментарної допомоги до координованої інституційної архітектури, що поєднує спільні функціональні стандарти, чітке закріплення відповідальності, багатомовний доступ, професійно обмежене менторство, «тепле» перенаправлення, планування безперервності й контекстно адаптовану реалізацію. Такий підхід може сприяти не лише соціальній інклюзії та інституційній стійкості, а й збереженню освітніх інвестицій, ефективнішому використанню людського капіталу та підвищенню ефективності використання університетських ресурсів.