ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ (ГІС) ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ТА ПРОЄКТУВАННЯ БЕЗБАР’ЄРНОГО МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

Повоєнне відновлення України потребує не лише реконструкції окремих будівель, а й формування безперервних доступних маршрутів між житлом, транспортом, укриттями, закладами охорони здоров’я та місцями надання публічних послуг. Геоінформаційні системи можуть поєднати нормативні вимоги, польові обстеження, проєктні рішення й моніторинг фактичного стану міського простору, однак достовірність результату залежить від моделі даних, повноти атрибутів, алгоритмів, актуальності відомостей і правил доступу. В Україні спеціалізований національний профіль геопросторових даних доступності та порядок перетворення будівельних вимог на машинозчитувані правила для муніципальних ГІС залишаються недостатньо визначеними. Мета дослідження — обґрунтувати модель державного регулювання використання ГІС для моніторингу доступності та проєктування безбар’єрного міського середовища. Застосовано системний, інституційний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий і моделювальний підходи; проаналізовано 36 нормативних, стандартизаційних і наукових джерел України та інших держав. Визначено місце ГІС у системі публічного управління як інтеграційної ланки між будівельними нормами, НІГД, містобудівним кадастром, муніципальними даними й рішеннями компетентних органів. Запропоновано авторську циклічну модель «нормативна вимога — просторовий об’єкт і атрибут — правило валідації — індекс або маршрут — управлінське рішення — польове підтвердження та оновлення». Визначено мінімальні групи даних і вісім взаємопов’язаних механізмів регулювання: нормативно-стандартизаційний, закупівельно-контрактний, інтероперабельності, якості та валідації, безпеки й диференційованого доступу, партисипативний, моніторингово-бюджетний та інституційно-координаційний. Розмежовано інформаційне, планувальне й контрольне використання геоданих і відповідні рівні доказовості. Уточнено розподіл відповідальності між тримачами даних, замовниками, розробниками та органами, що ухвалюють рішення. Обґрунтовано, що першочерговим кроком має стати розробка й апробація національного профілю геопросторових даних доступності в пілотних громадах із фіксацією джерела, дати, методу вимірювання, версії правила та результату польової перевірки. Такий підхід спрямовує державне регулювання не на окремий програмний продукт, а на якість повного циклу даних, підзвітність суб’єктів і правомірність управлінського використання результатів.